Подорожуючи містом Запоріжжя, неподалік від першого автовокзалу, можна помітити велику п’ятиповерхову пам’ятку зі своєю багатою і захопливою історією. Млин Нібура – це одна з будівель епохи менонітів, яка була промисловим центром старого Олександрівська.
Ця пам’ятка, досить яскравий приклад промислової архітектури кінця XIX — початку XX століття. За даними краєзнавців, нинішній зелений колір будівлі не є оригінальним, насправді млин Нібура був червоним, а архітектурний стиль, в якому він виконаний, відноситься до Югендштиля — німецького варіанту модерну.
Історія започаткування борошномельної промисловості у Олександрівські бере свій початок ще наприкінці 18 століття, коли Катерина ІІ дозволила поселятися на півдні країни іноземним колоністам. В Олександрівський повіт Катеринославської губернії почали заселятися меноніти. Вони заснували колонії Шенвізе, Кронсталь, Айнлаге, Розенгарті та інші. Розвиток борошномельного ремесла став початком повільного, але постійного зростання промисловості та торгівлі.
Засновником борошномельної промисловості в Олександрівську став Герман Нібур – представник третього покоління менонітів-переселенців зі Східної Пруссії. Він був одним із 14 дітей у своїй сім’ї і з раннього віку долучився сімейної справи, ставши першим помічником батька в управлінні млинами. У 16 років Герман Нібур вже мав славу одного з найкращих мірошників регіону, а в 23-річному віці став власником першого власного млина. На початку 20 століття млинів у господарюванні Нібура було вже 11. Будівництво величезного п’ятиповерхового парового млина в колонії Шенвізе стало вершиною кар’єрних досягнень Германа. Він почав зводити млин під враженням від побаченого під час подорожі до найбільшого у світі, на той час, млина – у Міннеаполісі. У 1895 році млин розпочав роботу, його споруду досі можна побачити за адресою вул. Сергія Серікова буд. 30.
Виробництво борошна під керуванням Нібура стало найпотужнішим на території тогочасної України. На жаль, успішне життя Германа зруйнували злочинці. У серпні 1906 року в будинок Германа Нібура увірвалися грабіжники, викравши 800 рублів та вбивши господаря. Згодом все сімейне діло успадкував його син Якоб Нібур.
Коли у 1917 році до влади прийшли більшовики, вони націоналізували всі промислові підприємства, які належали менонітам. Млин продовжив працювати, поки на рубежі 20-го та 21-го століть підприємство «Запоріжмлин» не ліквідували.
Але млину з такою багатою історією дали друге життя. П’ять років тому, запорізькі ентузіасти на чолі з Олександром Динником, вирішили створити на третьому поверсі млина Нібура арт-простір — спочатку «Лофт Млин», а нині це креативна платформа «Млин».
Аліна Чугуєнко
