Планове засідання міської ради, яке змусило прихильників комуністичного ладу вийти на площу біля мерії, відбулося 5 березня. «Пороги» вирішили запитати, чому люди мітингують та які їхні подальші дії. Наштовхнулися на трьох хлопців:
Владислав, працює з дітьми:
– Я вийшов сьогодні сюди, щоб показати, що я проти цієї бендерівської (саме бЕндерівської, – авт.) влади. До Запоріжжя приїхало дві тисячі майданівців із західної України, але ми змогли відбити їхній наступ та відстояти своє місто.
Журналістка: – А звідки в тебе інформація, що їх було саме дві тисячі?
– Мені на вушко нашептали, – загадково промовив Владислав.
Вже інший Владислав, студент, відповів на запитання дещо інакше:
– У нас нелегітимна влада. Я думаю, потрібно провести всеукраїнський референдум, аби вирішити всі питання, які стосуються політики. Ми, мешканці міста, виступаємо проти бойового захвату влади цими бендеро- фашистами.
Несподівано до нашої розмови долучився чоловік в стані алкогольного сп’яніння. Він представився Богданом та запевнив:
– По-перше, кредит від МВФ. Він нам непотрібний. Ми зможемо спокійно прожити без цієї Європи. Нам завжди допомагатиме Росія та Китай. По-друге, асоціація. Треба з нею розібратися, все прочитати. Там багато сторінок. Я думаю, що нам не варто її підписувати.
Журналістка: – А ви читали ці документи?
– Я? Чи читав? Та вона мені в біса не потрібна, – зазначив пан Богдан.
Останній із трійки хлопців приватний підприємець Олександр пояснив свою присутність на мітингу просто: «Я за мир!».
Найпопулярнішою чуткою, яка ходила поміж антимайданівців, стала одна й та ж сама історія, але з різними героями. Наприклад, їхня знайома поїхала до Києва на Майдан і привезла додому 20-30 тисяч гривень. Потім почала себе погано почувати, й виявилося, що в неї «ломка», бо на Майдані жіночка пила чай, в якому були наркотичні речовини. Таку історію «Пороги» чули близько 15 разів.
Основна частина мітингарів-антимайданівців – люди похилого віку, адже саме цього дня на засіданні міськради йшлося про демонтаж пам’ятника Леніну.
Костянтин, інженер: «Наша мета – зберегти історію. Ленін мусить стояти, адже саме за його розробками почалося будівництво ДніпроГЕСу».
Нінель Трохимівна, пенсіонерка: «Я вийшла, щоб захистити Леніна. Ми повинні відстоювати свою рідну російську мову. Ми – росіяни».
Володимир, електрик: «У нас люди неграмотні. Оцих СС-Галичина, цих бандер вони вважають героями. Вони ж просто хочуть роз’єднати слов’янський народ».
Тамара Кирилівна, пенсіонерка: «Я вийшла, щоб підтримати порядок в Запоріжжі. Я за те, щоб люди не зносили пам’ятники, не перейменовували вулиці. Я за легітимність влади».
Тамара Олександрівна, пенсіонерка: «Я сьогодні тут, щоб захистити Леніна. Саме він створив ДКЗЕР (Державна комісія з електрифікації Росії, – авт.). Під час Голодомору в 1933 році він побудував багато заводів. А що наша сьогоднішня влада? Вона нічого не може зробити» (при тому, що Ленін помер у 1924 році, – авт.).
Далі відбулася цікава розмова з двома молодими жінками, які відмовилися називати свої імена.
Жінка 1: « Ці бойовики в Києві б’ють бідних беркутівців по голові, виколюють їм очі. Ви пам’ятаєте того хлопця, якому викололи око? Чому про нього більше ніхто не згадував? Що з ним трапилося? Може, майданівці його вбили!? Правий сектор – моральні виродки на чолі з Ярошем. Вони перейменовують вулиці по всій Україні на проспекти «Небесної Сотні». А мені не потрібен проспект імені Небесної Сотні! Мені потрібен проспект імені Сергія Цвігуна (Сергій Цвігун – запоріжець, один із працівників спецпідрозділу «Беркут», який загинув на Майдані, – авт.)».
Жінка 2: «Я дуже незадоволена тим, що відбувається в нашій країні. В мене вдома маленька донька, але я її залишила й прийшла сюди, щоб показати, що я проти всього, що робить ця бандитська влада. На роботі в моєї мами всі жінки також проти цієї новоспеченої влади, але вони бояться прийти сюди. А я – ні. Я буду стояти, допоки мене не почують!».
Мітинг набирав обертів, тому люди «заводилися» з-пів слова. Так, одному чоловікові, що не погоджувався з комуністичними гаслами, представники лівої партії обіцяли плюнути в обличчя. Інша ж жінка після свого короткого інтерв’ю з кулаками полізла на панянку, яка сказала, що вона «проплачена».
Коли ж люди почали розуміти, що краще не спілкуватися з журналістами, вони вирішили їх провокувати. Тож «Пороги» та всі інші ЗМІ виявилися проплаченими Заходом, а одна з мітингувальниць сказала наступне: «Всі вони однакові, ці журналюги. Не пишуть правди! І взагалі журналісти – це тітушки №1».
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Дар’я Свіцельська
